Сертифікація продукції в Україні

1. Сертифікат якості

2. ТУ (технічні умови)

3. Лабораторні дослідження

4. Етикетка

5. Декларація відповідності виробника

6. Інструкція зі зберігання продукції

Вартість документів на продукцію залежить від категорії твоєї продукції і компанії, яка займатиметься оформленням.

Орієнтовна вартість: від 28 000 грн.

Сертифікат відповідності не обов'язковий. Та не поспішай радіти, бо без нього доступ у велику мережу для твоєї продукції буде закритий. Сертифікат запитують найчастіше, насамперед щоб захистити себе і переконатись в тому, що виробник дійсно ти.

Оформлюється він в останню чергу, а перед тим треба розробити ТУ (технічні умови), здати продукцію в лабораторію, створити етикетку і тд.

Сертифікат відповідності видається тільки на 1 рік. Тож, щоб він довго не лежав на полиці, маєш чітко знати: коли і кому ти готуєш партію продукції на продаж

Дивись, ТУ (технічні умови) – це такий нормативний документ, що містить велику кількість хімікобіологічних показників, представляє їхню допустиму норму в продукції, яку ти виготовляєш, і вказує на терміни її придатності.

Візьмемо до прикладу сирники. Згідно з ТУ вони мають певний максимум кишкових паличок, який відповідає нормі. Так-так, кишкові палички в мінімальній кількості можуть бути нормою.

Ще з важливих моментів – ТУ:

- реєструються на 5 років;

- розробляють технологи (тут треба дивитись уважно, бо якісні ТУ готуються спеціально під твою продукцію);

- створюються за категоріями (наприклад, хліб, паски, круасани належать до хлібобулочних виробів, туди ж можна включити ще хоч 1000 позицій; тістечка і торти – вже зовсім інша категорія), тому спокійно – робити їх для кожної страви окремо не доведеться

Здавати продукцію на аналізи ОБОВ’ЯЗКОВО. Бо як інакше дізнатися, чи з нею все ок. Після розробки ТУ цей крок наступний.

Вартість аналізів однієї категорії продукції – від 780 грн. За рік все меню має пройти цей процес.

Алгоритм дій такий:

1. Вибираєш лабораторію і підписуєш з нею договір

2. Надаєш продукцію й ТУ, відповідно до яких будуть проводити аналізи

3. Готуєш партію за спеціальною процедурою та здаєш її

4. Отримуєш й аналізуєш результати

Якщо раптом сталося так, що продукція не пройшла лабораторні аналізи, скоріше за все проблема в НАССР. Точніше у її відсутності або ж неправильній організації. Давай по порядку.

HACCP – це система, яка сприяє виготовленню якісного продукту. Вона створена для того, щоб гарантувати покупцю безпеку. Щоб у стравах не натрапили на волосся чи навіть на цвяхи (бо тоді “ой, сорі” не врятує). Щоб продукти, з яких готуєш, були свіжими і мали документацію. Щоб люди, які працюють на кухні, не переносили будь-яких інфекцій на страви. Тож умовно НАССР складається з 3 блоків: приміщення, якість сировини і здоров'я персоналу.

Діє система з 2017 року. І це не один сертифікат чи дозвіл, який "оформив та забув", а певний перелік документів, дій і правил. Вони допомагають грамотно реагувати на непередбачувані виклики під час роботи.

Етикетка – це не тільки наліпка на продукті. Найперше це дані, які виробник зобов’язаний надати своєму споживачу. І вона може розміщуватись будь-де у будь-якому вигляді (хоч на продукті, хоч у закріплених хайлайтс, хоч як QR-код).

Головне, щоб там була інфо про:

- виробника (ФОП чи ТОВ; якщо один продукт ти продаєш через ТОВ, а інший – через ФОП, це теж має відображатися на етикетці);

- адресу виробництва;

- номер реєстрації потужності;

- норми, відповідно до яких зроблена продукція (ТУ чи ДСТУ);

- склад та алергени;

- КБЖВ і калорійну цінність;

- термін придатності;

- температуру зберігання

Напевно відразу згадалося звичайне меню, яке ми відкриваємо, коли приходимо у заклад. Та мова зараз не про нього.

Коли приходить перевірка або клієнт, який має алергію на певні продукти, дістають розгорнуте меню, складене відповідно до всіх правил. На кожну позицію там вказуються всі алергени, білки, жири, вуглеводи й зазначається калорійна цінність.

Тому, якщо в тебе тільки перша версія, час братися за створення другої.

Декларація потрібна всім виробникам. Це внутрішній документ, який не дуже відрізняється від етикетки. Але якщо етикетка розробляється для споживача, то декларація – для закладу, який купуватиме і перепродаватиме твою продукцію.

Вона включає:

- назву продукту;

- склад та вигляд;

- умови зберігання;

- терміни зберігання;

- температуру зберігання;

- норми, відповідно до яких виготовлена продукція (ТУ чи ДСТУ);

- результати протоколу лабораторних досліджень

Правда, документ досить запарний. Тому-то декларацію переважно готують середні за розміром виробництва. Хоча обов’язкова вона для всіх.